Проєкт “Спільнокрок” — це про шлях, відповідальність і людей.
Мій перший великий похід — понад 1,800 км заради збору на лікування та реабілітацію українських військових, став початком чогось ****значно більшого.
Похід — уже завершився, але проєкт — продовжується.
Тепер у фокусі інші ініціативи:
Це шлях, що триває. І ти можеш пройти його разом зі мною.
Привіт, мене звати Артем!
Мені 20 з чимось років, і я один із тих, хто не любить чекати на зміни — а бере та йде до них. Я з тих, хто: любе дійти до межі та заглянути що там є; бігати під дощем, щоб аж хлюпало; сміятися з тупих жартів та щільно переплетених комічних відсилок; допомогати там, де можу допомогти.
Обожнюю активний відпочинок, і трохи менше пасивний. Страшенно люблю бігати по набережній в Дніпрі та хребтами зелених Карпат (хаха, там часто біг стає ходьбою). Можу швидко зіграти партію в настольний теніс, а можу довго сидіти над наступним кроком в шахах.
Я йшов пішки сотні, та навіть тисячі кілометрів Україною, щоб зібрати кошти для наших захисників та захисниць, які втратили здоровʼя, але не втратили жагу до життя. Вони вже зробили свій вирішальний крок у житті. І цей був мій час зробити мільйони.
А ви запрошені зробити зі мною наступні кроки — памʼяттю, донатами, репостами, згадками.
2005, с. Царичанка, Дніпропетровська обл., Україна
2023, м. Сколе, Львівська обл., Україна
Для мене “Спільнокрок” — це не просто благодійність.